Печерські пороги

Печерські пороги — та ділянка Південного Бугу, де річка перестає бути рівнинною. Затиснута високими скелястими берегами, вода зміїться поміж могутніх валунів, які нагадують величезне казкове стадо, що прийшло напитися і розбрелося між бурхливих пінних потоків. Це опис із путівника Дмитра Малакова, і кращого за нього ніхто досі не написав.

Уздовж узбережної частини парку виходять на поверхню кристалічні породи — з гротами й каскадами кам'яних брил. Русло річки на цій ділянці заповнене валунами, порогами та перекатами. Схил долини тут крутий, і зигзагоподібні спуски до порогів проходять серед насаджень лісового типу.

Місце вражало подорожніх задовго до того, як стало туристичним. У 1710 році мандрівник Іван Лук'янов, який прямував до святих місць, переправлявся неподалік Сокільця на поромі — і записав побачене як «гори кам'яні великі».

Скелі над річкою — не лише краєвид, а й причина, з якої тут узагалі оселилися люди. У їхній товщі є ходи й печери, що ставали прихистком під час ворожих нападів; від них походить і назва села. Археологічні дослідження 1947–1948 років під керівництвом професора М. Артамонова підтвердили давність цього поселення: тут знайшли залишки жител — напівземлянок, кераміку з заглибленим орнаментом раннього трипілля, грузила, мотики з оленячих рогів, крем'яні знаряддя праці й посуд, крем'яні сокири пізнього трипілля.

Сьогодні пороги — популярне місце для сплавів на байдарках і каное та для відпочинку на гранітних брилах. Найкращий час для відвідин — від кінця весни до початку осені. Береги тут настільки мальовничі, що, як стверджує той самий путівник Малакова, не раз притягували в ці краї кінематографістів.