Імена Печери

Мав близько 9 років у 1941 р.; вижив.

Вижив у Печері.

Відправлений до Печери на примусові роботи 1943 р. (близько 8 місяців); переведений узимку 1943/44 р.; пішки повернувся до Бершаді в лютому 1944 р.; медичний працівник.

Пережив табір; помер 2008 р.; залишив спогади, якими користується тульчинський музей.

Мала близько 7 років у 1941 р.; вижила, але після війни мала проблеми з рухливістю.

Дитина; втекла з Печери разом з матір'ю Зінаїдою восени 1943 р.; вижила; емігрувала до США.

Колишній в'язень; згодом жив у Бостоні, США; був присутній на відкритті меморіальної дошки жертвам Печери в одній з американських синагог.

Дитина-в'язень у Печері разом з матір'ю та сестрами; втік наприкінці 1943 р.

Була ув'язнена разом із трьома синами; вижила, назавжди втративши слух; померла 1979 р.

Та, що вижила; свідчення зберігаються в тульчинському музеї.

Вижив; роками після війни не міг ходити.

Тітка Фріди Бурбан; втратила в таборі дворічного сина; вижила й доглядала осиротілу Фріду.

У Печері з 7 грудня 1941 до 14 березня 1944 р. разом з матір'ю та двома братами; вижив; став директором школи та освітянином у Новосибірську.

За інтерв'ю USHMM (2005) провела в таборі близько трьох з половиною років; вижила разом із сестрою, тоді як решта родини загинула. (В українському репортажі 2020-х років згадується «Етель Браверман», якій у 1941 р. було 14 років і яку переховувала жінка на ім'я Софія в Бортниках, — можливо, інша особа; потребує перевірки.)

Дитина-в'язениця (близько 11 років у 1941–44 рр.); вижила.

Потрапила до Печери в грудні 1941 р. у 16 років; батько, мати й сестра загинули; півроку переховувалася в селянина Петра з Крищинців; згодом працювала санітаркою, оселилася в Туві.

Мала близько 16 років у 1941 р.; вижила.

Підлітком перебувала в брацлавському гетто, депортована до Печери; вижила.

Вижила у Печері.

Усна історія USHMM (разом із Песею Кісельман і Гвінтером), знайдена за пошуком щодо табору Печера; подробиці не отримано.

В'язениця Печери; захворіла в таборі; 1944 р. народила доньку Світлану; емігрувала до Ізраїлю 1991 р.

Восени 1943 р. втекла з Печери разом з донькою Анною; переховувалася в Софії Білик (Тарасівка) та подружжя Майко (Іванівці); згодом емігрувала до США.

Мала близько 16 років у 1941 р.; вижила.

У Печері з грудня 1941 до 14 березня 1944 р.; мати та дідусь і бабуся з боку батька загинули там; пережила тиф; згодом працювала медсестрою під Москвою.

Депортований у грудні 1941 р. у віці 10 років; мати померла 1942 р.; влітку 1942 р. втік разом з батьком і братом до гетто в Ольгополі; звільнений у березні 1944 р.

Депортований до Печери; одружився з товаришкою по ув'язненню Женею Ніколаєвською; згодом жив у Кишиневі, потім в Ашдоді, Ізраїль.

Депортована до Печори; втекла; опитана USHMM 2 березня 2000 р. (RG-50.120.0367).

Була ув'язнена разом із трьома дітьми до кінця 1943 р.; втекла з двома молодшими дітьми до мурафівського гетто; померла 1981 р.

Колишня в'язениця Печери, що живе у США.

Мала близько 18 років у 1941 р.; вижила.

Вижив у Печері.

Колишній в'язень Печери, що живе у США.

Товариш Іди Спектор по ув'язненню; згодом свідчив у суді, підтверджуючи її особу; помер.

Підліток-в'язень; таємно виходив за їжею, згодом допомагав тікати іншим; емігрував до США 1992 р.; помер 2015 р. поблизу Сіетла; герой книжки онука «So They Remember» (2022).

Мала близько 14 років у 1941 р.; вижила.

Усна історія USHMM, знайдена за пошуком щодо табору Печера; подробиці не отримано.

Дев'ятирічний сирота, двічі втікав із Печери; переховувався до кінця війни в Хаврунії Афанащенко.

Колишня в'язениця Печери, що живе у США.

Мала близько 11 років у 1941 р.; вижила.

Мала близько 15 років у 1941 р.; вижила.

Приблизно п'ятирічною на момент депортації (грудень 1941 р.); батька застрелили біля воріт табору, мати померла протягом місяця; звільнена в березні 1944 р.; потрапила до дитячого будинку; залишилася в Тульчині як одна з останніх живих свідків.

Депортована до Печери разом із батьками Борухом і Бейлою Дегтяр, які там загинули; дожила до визволення 1944 р.; згодом емігрувала до Ізраїлю.

Депортована разом із матір'ю та сестрою Анною в закритих товарних вагонах до Печери; сестру забрали до трудового табору; подальша доля після табору в уривку не наводиться.

Мала близько 7 років у 1941 р.; вижила.

Товариш по ув'язненню; провів родину Говшієвичів під час нічної втечі; до звільнення разом з ними працював на кухні ольгопільського гетто.

Мала близько 12 років у 1941 р.; вижила.

Повернулася з Печери; після війни жила в колишньому будинку Красноштейнів у Брацлаві.

Колишній в'язень.

Уся родина була ув'язнена в Печері; втекла до села Горшківка, де її переховували українські селяни; 40 років прожила в Ульяновську; емігрувала до США 1992 р.; очолювала об'єднання колишніх в'язнів Печери.

В'язениця тульчинського гетто, яка бачила наказ про депортацію всіх у «табір смерті» Печера.

Народилася в таборі 1944 р.; згодом стала економісткою; емігрувала до Ізраїлю 1991 р. (Ашдод).

Була ув'язнена разом з матір'ю та сестрою; матір застрелили поліцаї, коли вона шукала їжу; відправлена до дитячого будинку в Балті; після війни возз'єдналася з батьком; померла 2022 р.

Зігнана в колону й погнана до Печери; втекла, була впіймана знову, а потім звільнена, коли літній єврей-в'язень підкупив охоронця; вижила в Могилеві-Подільському.

У Печері з матір'ю та братами й сестрами; втекла наприкінці 1943 р.; вижила в мурафівському гетто, в'яжучи та вимінюючи речі на їжу.

У таборі з 1942 р. разом із родиною; бабуся, батько і старший брат загинули; звільнена 17 березня 1944 р.; одного разу викуплена з-під варти гестапо за допомогою швеця Федора Рибаченка.

Усна історія USHMM (Санкт-Петербурзький юдаїчний проєкт), знайдена за пошуком щодо табору Печера; подробиці не отримано.

Ув'язнена в грудні 1941 р.; батьки, сестра та дідусь із бабусею загинули в таборі; врятована тіткою Ґенею Манеліс; згодом жила в Ізраїлі; померла 2015 р.

Пішки прийшла до Печери разом із родиною; мати померла там у 34 роки; вижила.

Донька художника Мойсея Шмуленсона; уникла страти на Бузі 9 січня 1942 р.; батьки загинули в Печері в липні 1942 р.

Мала близько 12 років під час окупації; батько на фронті, мати не змогла евакуюватися через хворобу; вижила.

Вижив у Печері разом з матір'ю та братами; після звільнення мобілізований до Червоної армії; смертельно поранений у квітні 1945 р. в Австрії, похований у Зульці.

Мав близько 12 років у 1941 р.; вижив.

Депортована до Печери 1941 р.; померла там від злиднів.

Депортований до Печери 1941 р. разом з дружиною Бейлою; помер там від злиднів.

Померла від виснаження в таборі влітку 1943 р.

Померла в Печері 1943 р. у віці 41 року (список Яд Вашем).

Померла в Печері 1942 р. у віці 8 років (список Яд Вашем).

Немовля; померла в Печері (список Яд Вашем; без дати).

Заслужена вчителька України; перед депортацією примушена підмітати вулиці; убита в таборі.

Помер у таборі від серцевого нападу взимку 1942 р., у 42 роки.

Померла в Печері 1942 р. від голоду та тифу.

Побита охоронцями під час пошуку їжі; померла через два дні, 1942 р.

Утопилася в Південному Бузі 9 січня 1942 р. разом із чоловіком.

Молодша сестра Есфір; відібрана для депортації з табору навесні 1943 р.; подальша доля невідома.

Померла від дизентерії в таборі в березні 1942 р.

Кравець; помер у таборі від гангрени в січні 1942 р.

Схоплена й застрелена поліцаями, коли шукала їжу для своїх дітей у селі Бортники.

Місцевий швець; повішений під час етапування до табору.

Утопився в Південному Бузі 9 січня 1942 р. під час знищення брацлавського гетто, чиїх мешканців 31 грудня 1941 р. відправили до Печери.

Разом із чоловіком Григорієм переховувала Зінаїду та Анну Фломіних; визнана Праведницею 21 липня 1997 р.

Разом із дружиною Анною наймав на роботу й переховував Зінаїду та Анну Фломіних, видаючи їх за родичів; визнаний Праведником 21 липня 1997 р.

Росіянин-старообрядець, власник олійні; разом із донькою Славою переховував кількох єврейських дівчат, що втекли з таборів (зокрема Мусю Вайсман). Не значиться в українському переліку Яд Вашем.

Ув'язнений і побитий протягом двох тижнів за переховування єврейської дитини. Не значиться в переліку Яд Вашем.

Переховував Есфір Файвеліс упродовж шести місяців після її втечі; знову зустрів її 1957 р., працюючи охоронцем магазину в Тульчині.

Українка, дружина табірного поліцая, яка час від часу приносила картоплю та суп дитині-в'язню Риті Швейбиш.

Донька Йосипа Малофєєва; допомагала переховувати втеклих єврейських дівчат. Не значиться в українському переліку Яд Вашем.

Переховувала дівчинку Етель Браверман під своїм ліжком. Не ідентифікована в переліку Яд Вашем.

Кравчиня; переховувала й годувала Зінаїду Фломіну з донькою Анною після їхньої втечі з Печери восени 1943 р.; визнана Праведницею 21 липня 1997 р. (справа № 7698).

Переховував сімнадцятьох євреїв; заарештований і оштрафований окупаційною владою на 25 карбованців. Не значиться в переліку Яд Вашем.

Румунський жандарм, який вивів Фріду Шмуленсон та її сестру з колони на страту 9 січня 1942 р.

Визнаний Праведником народів світу Яд Вашем 1994 р., справа № 6062. Подробиці порятунку в мережі не знайдено; слід перевірити за базою даних Праведників Яд Вашем.

Швець (за джерелом — не з ґетто єврей), який організував викуп, що звільнив Фаню Фельдман з-під варти гестапо.

Росіянка, яка переховувала родину Розенбергів та осиротілого втікача з Печери Петра Розенберга; померла 1977 р.; визнана Праведницею 2016 р. (справа № 13334).

Родина отримала наказ про депортацію до Печери, але замість цього переховувалася в Озаринцях; звільнена в березні 1944 р.

Радянський командир розвідки 202-ї дивізії; його підрозділ звільнив табір 17 березня 1944 р.

В інтерв'ю USHMM RG-50.632.0013 (2006 р.) згадує численних євреїв, що загинули в Печері.

Пережила озаринецьке гетто; друга дружина її дядька Вельвла та їхня дитина загинули в Печері; згодом працювала стоматологом у Чернівцях.

Була евакуйована до Куйбишева; двоюрідні сестри Циля (з донькою) та Фаня (із сином Ілюшею) перебували в Печері — Цилю викупили, Фаня втекла після смерті сина.

Була евакуйована до Таджикистану; дідусь і бабуся загинули в Печері, тітка Рива вижила; фізикиня в Кишиневі.

Утекла з німецького трудового табору й переховувалася в родини Малофєєвих; свідчила про брацлавське гетто, чиїх мешканців відправили до Печери; померла 2018 р.

Представниця другого покоління; записала розповідь матері й бабусі про Печеру; живе в Ашдоді, Ізраїль.

Редактор багатотомного видання «Жизнь и смерть в эпоху Холокоста: свидетельства и документы», що зібрало українські свідчення тих, хто вижив (зокрема з Трансністрії). Записи про Печеру онлайн не підтверджено.

Режисер документального фільму «We Allow You to Die» про табір голоду Печера (у співавторстві зі Цві Шефі).

Автор нарису «Выжившие в аду!» (Проза.ру, 2020) про тих, хто вижив у Печері (результат пошуку пов'язує його з Є. Цирульниковою; текст сторінки не вдалося прочитати через fetch).

Журналіст, який збирав свідчення тих, хто вижив у Печері, для Спілки жертв фашизму (1980-ті–90-ті рр.).

Дослідниця тульчинського музею; документувала табір і відвідала братські могили (2018 р.).

Історик, який опитував тих, хто вижив у Трансністрії (1990-ті–2000-ні рр., проєкт AHEYM); цитується у статті Вікіпедії.

Історикиня (раніше — Національний музей історії України у Другій світовій війні, нині — Музей Ханенків); авторка репортажу «Мертва петля Вінниччини», написаного на основі свідчень Спілки жертв фашизму.

Онук того, хто вижив, — Мотла Бравермана; автор книги «So They Remember» (Univ. of Oklahoma Press, 2022).

Автор книги «Мёртвая петля» (2013, ISBN 978-1-300-91663-5), заснованої на інтерв'ю 2003 р. з колишніми в'язнями.

Історикиня-публіцистка; опублікувала архівні дослідження про брацлавське гетто, депортації до Печери, рятівників та повоєнні суди.

Склала список брацлавських євреїв, що загинули в гетто та в таборі Печера.

Авторка праці «Holocaust Sites in Ukraine: Pechora and the Politics of Memorialization» (Holocaust and Genocide Studies 18/2, 2004).

Автор праці «Мёртвая петля: история Печорского лагеря» («Заметки по еврейской истории», 2/2014).

Вінницька архівістка; досліджувала буковинських євреїв у трансністрійських гетто й таборах та Голокост на Вінниччині (1999 р.).

Журналістка, яка записала свідчення Іди Спектор, Григорія Шихваргера та Ісаака й Сіми Говшієвичів.

Лікар місцевої лікарні, який, за свідченнями тих, хто вижив, під виглядом щеплень заражав в'язнів тифом; повоєнна доля невідома.

Єврей-колаборант усередині табору; побиттям вимагав у в'язнів цінності (разом із Зельцером і Русовським).

Поліцай-охоронець допоміжної поліції та табірний вартовий; побивав хворих жінок; засуджений 1946 р. до 10 років; не реабілітований.

Табірний охоронець; засуджений до 20 років каторжних робіт.

Інспектор брацлавської допоміжної поліції; застрелив двох літніх євреїв під час депортації в січні 1942 р.; смертний вирок замінено на 20 років.

Начальник місцевої поліції в таборі; заарештований 31 травня 1944 р.; страчений.

Місцевий поліцай-охоронець, колишній лейтенант Червоної армії; уславився побиттям і вбивством в'язнів батогом із залитим свинцем кінцем. Джерела розходяться щодо його подальшої долі: за українським репортажем, страчений після 1944 р.; Цвелік згадує запис про службу в Радянській армії 1943–46 рр.

Єврейський табірний староста, який співпрацював з охороною.

Начальник брацлавської допоміжної поліції; організував переслідування й депортацію брацлавських євреїв (зокрема до Печери); засуджений 1945 р. до 20 років; не реабілітований.

Табірний охоронець; засуджений до 20 років каторжних робіт.

Табірний охоронець; засуджений до 20 років каторжних робіт.

Табірний охоронець.

Румунський жандармський офіцер, комендант табору Печера; тероризував в'язнів за допомогою собаки; за деякими свідченнями, наприкінці літа 1942 р. запобіг ліквідації табору силами СС; повоєнна доля в опрацьованих джерелах не задокументована.

Румунський військовий суддя, претор брацлавського району; наглядав за конфіскаціями, депортаціями до Печери та вбивствами; відомостей про судовий процес не знайдено.