Вересень 1941 — Березень 1944
Румунська адміністрація Трансністрії створює концтабір на території колишнього маєтку Потоцьких. Сюди зганяють євреїв з Тульчина, Брацлава, Тростянця, Ладижина, Могилева-Подільського, Шпикова, Вапнярки та Гайсина, окремими партіями привозять депортованих з Бессарабії та Буковини.
В'язні без належного житла та харчування гинуть щодня; у розпал епідемії помирало 150–200 людей на добу. Крайній голод призводив до випадків канібалізму серед виснажених людей.
Хвороба поширюється табором, забираючи тисячі життів
Начальник табору, румунський старший сержант Стратулат (за іншими даними — капітан), завадив групі СС ліквідувати в'язнів, захищаючи румунську юрисдикцію над територією.
В'язнів використовують на будівництві доріг та інших важких роботах
Окупанти починають приховувати сліди злочинів
14 березня 1944 року Червона армія звільнила Тульчинський район, сам табір — 17 березня. На той час у ньому залишалося близько 400 в'язнів (за іншими даними — близько 200).
Точна кількість загиблих невідома. Різні джерела наводять різні цифри — від 11 000 до 50 000 осіб. Кожна цифра — це тисячі зруйнованих життів та родин.
| Джерело | Кількість жертв |
|---|---|
| Єврейська енциклопедія | 11 000 |
| Регіональні дослідження | 18 000 - 25 000 |
| Меморіальний музей Голокосту (США) | До 30 000 |
| Свідчення очевидців | До 50 000 |
Їхні свідчення — наш обов'язок пам'ятати
"Це і справді була мертва петля, яка повільно душила голодною і холодною смертю. Ми спали на голій землі, вкриті лахміттям. Кожного ранку виносили тіла тих, хто не пережив ночі."
"Хтось крикнув: «Це - жиденок!», вміст відра мені висипали на голову, побили, я ледве вніс ноги. Ми, діти, навчилися бути невидимими, щоб вижити."
"Місцеві селяни, ризикуючи життям, перекидали їжу через паркан. Охоронці часто затоптували продукти в пісок і змушували нас, голодних, збирати їх по зернині під ударами батогів."
"Земля ворушилася над могилами напівживих людей. Це неможливо забути. Коли нас гнали до річки по воду, німці з того берега стріляли по нас для розваги."
"Я досі чую крики. Вночі, коли тихо, вони повертаються. Печера для мене — не географічна назва. Це назва мого кошмару."
130 імен тих, хто вижив, загинув, рятував і свідчив — з посиланнями на джерела. Пошук за прізвищем.
Відкрити індекс імен →Серед темряви завжди є світло. Ці люди ризикували всім, щоб рятувати життя.
Православний священик храму Різдва Богородиці у Печері, уродженець села Забужжя. Під час нацистської окупації ризикував життям, рятуючи євреїв від знищення. Переховував їх у церкві та в домах парафіян, забезпечував продуктами та документами.
Незважаючи на смертельну небезпеку для себе та своєї родини, Софія регулярно передавала в'язням їжу, теплий одяг та медикаменти. Вона допомогла кільком євреям втекти з табору, переховуючи їх у своєму домі та організовуючи їхнє переправлення до безпечних місць.
Подружжя Маїкусів ризикувало життям, рятуючи єврейських дітей. Вони забирали виснажених дітей з-під паркану табору, виховували їх як своїх, ховали в погребах під час облав. Після війни допомогли врятованим знайти родичів, що вижили.
Анонімні українські селяни щодня ризикували життям, перекидаючи їжу через паркан табору. Багато хто з них ніколи не отримав офіційного визнання, але їхні вчинки врятували сотні життів.
Праведники народів світу — це неєвреї, які ризикували життям, рятуючи євреїв під час Голокосту. Ізраїль вшановує їхню пам'ять у меморіалі Яд Вашем в Єрусалимі.
Як географія місця створила "мертву петлю"
Географія Печери створила природну пастку. Табір розташовувався на території колишнього маєтку Потоцьких — на високому плато над Південним Бугом, оточеному з трьох сторін річкою та кам'яними стінами.
Схід — крутий схил до річки з 160 кам'яними сходами. Німецькі солдати з протилежного берега стріляли по тих, хто спускався по воду.
Захід та Північ — висока кам'яна огорожа маєтку, що перетворилася на стіни табору.
Південь — румунська охорона та колючий дріт. За межами — німецька зона окупації, де євреїв розстрілювали негайно.
Вийти з цієї "петлі" живим було практично неможливо.
Територія колишнього маєтку Потоцьких, нині — Печерська обласна лікарня відновного лікування
Меморіальні місця Печери
Встановлена на вході до території колишнього табору — біля головних воріт Печерської обласної лікарні відновного лікування. Тут можна поставити свічку або покласти квіти.
Адреса: с. Печера, Тульчинський район, Вінницька область
48.859661, 28.710343Місце поховання тисяч жертв табору. Розташована на території села, потребує відвідування з повагою та тишею.
48.8598, 28.7102Історичне кладовище єврейської громади Печери XVII ст. Площа ~0,9 га, 101-500 надгробків. Містить масові поховання жертв Голокосту 1941-1942 рр.
Розташування: на північно-північно-східній околиці села, ліворуч від дороги на пагорбі. Доступ відкритий, огорожа зруйнована.
Точні координати потребують уточнення на місці
Трансністрія та Голокост на Вінниччині
Запаліть свічку на згадку про жертв концтабору "Мертва петля"
"Хто рятує одне життя — рятує цілий світ"
— Талмуд
Ця сторінка присвячена пам'яті всіх жертв концтабору "Мертва петля" та вдячності тим, хто ризикував життям, рятуючи інших.